Gazeta Lodz - Нуша Аубель: Скільки ще Потсдам витримає адміністративних провалів?

Вулиця Рудольфа-Брайтшайда в Бабельсберзі є майже гротескним символом цього. Уже в травні 2026 року її стан був настільки жахливим, що Потсдам мусив встановити обмеження швидкості до 10 км/год. Саме місто говорило про «серйозне» погіршення стану; навіть розглядалося питання про повне закриття дороги. Водночас заборгованість за ремонт дорожньої мережі Потсдама зросла приблизно до 300 мільйонів євро, а в прес-релізі від липня 2026 року було задокументовано жалюгідний стан доріг.

А сьогодні?

Знімки від 23 серпня 2026 року, надані редакції, засвідчують не просто косметичні недоліки, а жахливий стан: розірване асфальтове покриття, оголена бруківка, гострі краї тріщин та значні нерівності характеризують вигляд доріг. Для велосипедистів, мотоциклістів та водіїв електросамокатів такі пошкодження є не лише дратівливими, а й потенційно небезпечними; з огляду на такий жалюгідний стан навряд чи можна серйозно говорити про доступність.

Зараз дорога виглядає майже так само занедбаною, як і фінанси столиці землі Потсдама. Те, що тут видно, вже не можна переконливо списати на звичайне відставання з технічного обслуговування чи ремонту. З огляду на вже оприлюднені публічні повідомлення та пошкодження, що зберігаються до сьогодні, напрошується звинувачення в тому, що заходи щодо запобігання небезпекам та сталого утримання доріг зазнали провалу. З політичної точки зору відповідальність за це тривале лихо тепер повністю лежить на чинній мерці Нооші Аубель. Той, хто керує міською адміністрацією, повинен оцінюватися за тим, чи усуваються відомі небезпеки, — а не за тим, як довго їх «управляють». Адміністрація, яка тимчасово усуває відому небезпеку, а через два роки знову створює подібні картини, не має проблем із комунікацією. У неї є проблема з виконанням.

Ще більш приголомшливий: випадок маленької Хейдрун із важкою інвалідністю

У випадку з дорогами йдеться про асфальт. У випадку з маленькою Хейдрун йдеться про розвиток та інтеграцію дитини з найважчою інвалідністю. Задокументовано GdB 100 з G, B, aG та H. Згідно з юридичним аналізом матеріалів справи, столиця землі сама заявляє, що вже затвердила 40 годин на тиждень допомоги в дитячому садку. Проте необхідна допомога фактично не була надана; саме це в документах позначено як перешкода для зарахування.

Правова ситуація у висновку підсумована надзвичайно чітко: батьки повинні брати участь у процесі — але вони не зобов’язані самостійно виконувати функції кадрового агентства, роботодавця та державного фінансувача. Столиця землі повинна забезпечити фактично доступну допомогу, що задовольняє потреби. У цьому питанні відповідальні особи столиці землі Потсдама цілком очевидно неправильно тлумачать правову та законодавчу ситуацію.

Справа, яка розглядалася в Адміністративному суді Потсдама під номером справи VG 7 L 1336/25, наразі перебуває на розгляді в Соціальному суді Потсдама (номер справи: S 20 SO 142/26), де потсдамський адвокат Аксель Капуст бореться за дитину з важкою інвалідністю та її права.

За даними родини, ця проблема існує й до сьогодні, 24 серпня 2026 року. Чого вартий нібито законний правовий довід, якщо адміністрація нібито визнає його на папері, але на практиці не реалізує? Особливо гострою є попередня історія. Сестра Гайдрун, Гедда-Марія, також має найважчу множинну інвалідність із ступенем інвалідності (GdB) 100 та 5-м ступенем потреби в догляді. Медичні документи щодо цього датуються ще 2021 роком.

Тоді сфера молоді та, відповідно, центральні структури допомоги дітям та молоді входили до сфери відповідальності Нуші Аубель, яка з 2017 по 2023 рік була заступницею мера Потсдама, а з 2019 року також відповідала за сферу молоді. Наявні документи не підтверджують, що Аубель особисто знала про конкретний спір цієї родини. Але з політичної точки зору вона навряд чи може стверджувати, що структури, про які йдеться сьогодні, їй незнайомі.

Те, що прем’єр-міністр Бранденбургу д-р Дітмар Войдке (64, СДПН) був письмово поінформований про випадок з малолітнім дитиною з тяжкою інвалідністю за допомогою численних рекомендованих листів, так само як і його партійний колега, колишній міністр внутрішніх справ Бранденбургу та нинішній міністр праці, соціальних справ, охорони здоров’я та соціальної згуртованості, Рене Вільке (42, СДПН), про що стало відомо завдяки численним рекомендованим листам, але те, що обидва вони до сьогоднішнього дня не вжили жодних заходів у цій справі, є цілковито ганебним і викликає питання щодо порядності та моралі, в тому числі стосовно частини уряду землі Бранденбург.

Спадщина Шуберта перетворилася на відповідальність Аубель

Майк Шуберт (СДПН) був усунений з посади в травні 2025 року в результаті референдуму. 24 жовтня 2025 року Аубель очолила адміністрацію. Вона гучно обіцяла «ефективну та орієнтовану на надання послуг адміністрацію» і під час інавгурації заявила: «Люди не хочуть гучних слів, вони хочуть рішень». Саме за цим і слід оцінювати Аубель — однак: наразі мешканці Потсдама відчувають розчарування щодо діяльності Нооші Аубель на посаді.

Через десять місяців після вступу на посаду Нооші Аубель вже недостатньо звалювати кожну проблему на Майка Шуберта, старі структури, брак персоналу чи обмежені бюджетні кошти. Той, хто обіймає посаду мера, несе керівну відповідальність. Коли відомі пошкодження доріг знову стають очевидними, а водночас малолітня дитина з важкою інвалідністю, незважаючи на визнану потребу в допомозі, фактично не отримує можливості брати участь у суспільному житті, демократична громадськість має право поставити найгостріше запитання:

Чи справді Нооша Аубель професійно, організаційно та політично здатна вивести адміністрацію Потсдама з цього структурного провалу?

Потсдаму не потрібна адміністрація, яка знає про проблеми, підтверджує претензії та створює папери. Потсдаму потрібна адміністрація, яка працює, і, можливо, зараз, з огляду на масштабні проблеми, навіть доречно було б подумати про голосування щодо відставки Нуші Аубель з посади мера Потсдама.

Р.Васильєв